Альфред Федецький

 Фотохудожник та піонер кінематографу в Російській імперії

Альфред-Люціан Федецький – перший кінооператор Російської імперії, один із найвідоміших місцевих фотографів кінця XIX – початку XX ст. – народився 1857 року в Житомирі у польській театральній сім’ї (ілюстрація 1). Закінчивши Імператорський фотографічний інститут при Віденській Академії мистецтв, Альфред Федецький у 1880 році приїзджає до Києва, а через 6 років, на початку літа 1886 року, – до Харкова. У Києві його вчителем та духовним наставником був знаменитий фотограф Влодзімєж Висоцький, який мав звання фотографа Двора Її Імператорської Високості Великої Княгині Олександри Петрівни.

Ілюстрація 1. Єдине збережене фото Альфреда Федецького (Джерело: http://zhytomyr.travel/foto-rodom-z-zhitomira/).

Маючи стійкий намір відкрити власну справу, Федецький переїздить разом з дружиною і 6-місячною донькою до фотографічного центру півдня Російської імперії. 22 червня 1886 року у газеті «Харьковскіє губернскіє вєдомості» з’явилося повідомлення про відкриття нового фотоательє у будинку на Катеринославській вулиці, №6 (нині – вул. Полтавський шлях) (49.9885991,36.2250860): «Федецький А.К. — фотограф Двора Її Імператорської Високості Великої Княгині Олександри Петрівни. У колишньому приміщенні фотографа Досекіна. Відкриття фотографії 1 серпня. Фотоапаратуру привезено з Відня та Лондона».

Рівно через рік ім’я Альфреда Федецького знову потрапляє на шпальти місцевої газети, але цього разу у зв’язку із неприємною новиною – квартиру, яку знімала родина Федецьких на вулиці Катеринославській, обікрав лакей. Враховуючи зміст повідомлення в газеті, можна зробити висновок, що справи майстра в цей період йшли непогано. Адже Федецький мав змогу оплачувати вартість орендованої квартири на центральній вулиці міста та прислугу за рахунок своїх замовлень.

В ранніх працях Федецького можна побачити цікаву деталь: на фотопортретах він ледь-ледь тонує дамам губи. Ця деталь надавала зображенню об’єм й глибину. Окрім портретної зйомки, Федецький створював жанрові фотокомпозиції і
фотопейзажі.

Цей період наче плацдарм у творчій діяльності Альфреда Федецького. У вересні 1888 р. до майстра приходить справжня слава: він отримує золоту медаль (L’unionfaitlaforse / Союз
і сила) на Всесвітній виставці в Брюсселі. У листопаді того ж року він був удостоєний «Найвищої подяки» імператора Олександра III за світлини з місця катастрофи імператорського потяга поблизу станції Борки (Харківська губернія).

Звісно, що після цих подій Альфреда Федецького запрошують практично на всі міські заходи; він фотографує художників, композиторів, акторів – фактично всіх відомих людей, які відвідували Харків. У 1890 р. майстер здійснює зйомку надзвичайно шанованого тоді у Російській імперії священика отця Іоанна Кронштадтського.

У 1891 р. на Міжнародній фотовиставці в Лондоні Альфред Федецький отримав золоту медаль та грошову премію, яку витратив на придбання двох кінокамер. Для участі у виставці він підготував альбом архітектури російських монастирів.

Завдяки визнанню та славі митця поза межами Російської імперії, розширення фотоательє Федецького у Харкові не змусило чекати. Штат техперсоналу складав понад десять осіб, тоді як в інших фотоательє було не більше 2-3.

З огляду на швидкий розвиток справи, Федецький вирішує орендувати просторніше приміщення для свого фотоательє. 1 серпня він переїжджає до будинку генерала Ізноскова за адресою вул. Катеринославська, 18. (Нині – вул. Полтавський шлях, 18. Тут знаходиться Театр юного глядача) (49.9882489,36.2224399).

1892-1893 рр. стали роками затишшя у кар’єрі митця. Це можна пов’язати із тим, що 22 лютого 1892 р. Харків приголомшила трагічна новина – померла дружина фотохудожника Ядвіга Федецька. Альфред залишився з трьома малолітніми доньками. І лише 1893 р. сталася подія, яка змогла повернути його до громадського життя. До Харкова приїхав улюблений композитор Федецького Петро Чайковський.

Слід сказати, що Альфред був пристрасним шанувальником музики. В його
ательє нерідко влаштовувались імпровізовані концерти, в яких брали участь багато
видатних харківських музикантів.

29 грудня 1895 року на сторінках газети «Южний край» з’явилося повідомлення про те, що у квартирі Федецьких сталася пожежа. На щастя, фотоательє не постраждало.

У 1896 р. Федецький всерйоз захопився експериментами у сфері рентгенівської фотографії, звукозапису і кінематографа. Незабаром у харківській пресі з’являється повідомлення про те, що знаний майстер фотографії привіз із кордонної поїздки знімальний кіноапарат, що може робити 120 знімків впродовж 1 секунди. Вже 30 вересня сталася подія, яка прославила Альфреда Федецького – з вікон свого будинку він зафільмував щорічну багатотисячну хресну ходу православних, які переносили чудотворну ікону Озерянської Божої Матері із Куряжського до харківського Свято-Покровського монастиря. Зйомка тривала 1,5 хвилини та ввійшла в історію як перший документальний фільм, знятий у Російській імперії.

За першою кінострічкою з’явилися й інші – “Джигитівка козаків Першого Оренбурзького козачого полку“, “Огляд Харківського вокзалу в момент відправлення потяга з начальством, яке знаходиться на платформі” та інші.

2 грудня 1896 р. у приміщенні Оперного театру (нині будівля Харківської філармонії на вул. Римарській, 21 (49.9979154,36.2304600) відбувся перший в Україні публічний кіносеанс. Тут на небаченому за розмірами екрані були продемонстровані два в натуральну величину фільми Альфреда Федецького «Урочисте перенесення Озерянської ікони Божої Матері з Куряжського монастиря до Харкова» та “Джигитівка козаків Першого Оренбурзького козачого полку“. 17 травня 2010 р. на будівлі Харківської філармонії в рамках кінофестивалю «Харківський бузок» було відкрито меморіальну дошку фотографу і кінематографісту Альфреду Федецькому.

Харків’яни звісно бачили кіно ще до Федецького, проте воно було французським. Альфред Федецький став першим режисером, оператором та кіномеханіком, який зняв кіно у Російській імперії. Воно було харківським і про Харків.

У 1897 р. Альфред Федецький отримує ексклюзивне право на виготовлення рельєфних фотографій у Харкові за методом, розробленим австрійським винахідником З. Бонді. Портрети рельєфної фотографії створюють повну ілюзію живого обличчя, відтіняючи зморшки, напружені м’язи тощо. Популярність художника-фотографа йшла вгору. На початку 1898 р. Федецькому випала честь зробити кілька знімків І.К. Айвазовського.

У 1897-1898 рр. Альфред Федецький купує будинок на нинішній вулиці Сумській, 3 (49.9938627,36.2320607) (ілюстрація 10, 11). Будівля, після запланованої перебудови, мала повністю задовольнити Федецького: на другому поверсі планувалося розмістити сім’ю майстра (три доньки та його мати), а на першому облаштувати розкішне фотоательє. Рішення перемістити фотоательє з вулиці Катеринославської на Сумську було цілком логічним – місто динамічно розвивалося, а діловий центр зміщався на вул. Сумську.

Через декілька років, коли було відремонтовано перший поверх, Федецький перевіз туди своє фотоательє. Реконструкцію другого поверху Альфред, на жаль, так і не встиг завершити через хворобу. На цій будівлі в 2013 р. на честь фотографа і кінорежисера було встановлено пам’ятну дошку (ілюстрація 12).

На 45-му році життя в Альфреда Федецького починаються проблеми із серцем. Відомому фотографу так і не вдається приїхати в Берлін на лікування – 21 липня 1902 р. він помирає на півшляху до цілі, в Мінську. 26 липня Федецького поховали на Іоанно-Усікновенському цвинтарі, у сімейному склепі поруч з дружиною. Зараз на цьому місці знаходиться діючий міський цвинтар №13 (вул. Пушкінська, 108) (50.0245462,36.2833351).

Його називають «людиною поза кадром». Адже попри приголомшливу кар’єру, зберіглася лише одна фотографія майстра за роботою, датована 1892 р.

Ще кілька років помічники Федецького намагалися високо тримати марку фотоательє. Проте без участі майстра справи пішли шкереберть. Згідно із заповітом Альфреда Федецького передбачалось обладнати фотоательє за розробленим ним планом. Але цей останній задум майстра так і не був реалізований. Опікун над майном нащадків вирішив, що доцільніше продати ательє. Будинок, який належав родині Федецьких, після 1917 р. неодноразово змінював власників і страждав від пожеж.

Джерела інформації:

  1. Żur М.Charków w losach i życiu Polaków. Alfred Fedecki // Polonia Charkowa. – 2003. – Nr 4.
  2. Гинзбург С. Рождение русского документального кино // Вопросы киноискусства. – 1960. – Вып. 4. – С. 244-245, 249.
  3. ЖуровГ. В. Перші кінозйомки і перші демонстрації «синематографа» // З минулого кіно на Україні. – Київ, 1959. – С. 10-12.
  4. Миславський В. Альфред Федецький поет фотографії. — Харків, 2010.
  5. Миславський В.
Початок польського кіно. Польські творці в кінематографії Росії (1896–1918). Фільмо-біографічний довідник. – Харків, 2013.
  6. Можейко И. Ю. Дом с башенкой и его обитатели // Харьков: пульс прошлого : ист. очерки. – Харьков, 2012. – С. 186-189.
  7. Харьковские губернские ведомости. – 1886. – 22 червня.
  8. Харьковские губернские ведомости. – 1887. – 22 червня.
  9. Харьковские губернские ведомости. – 1891. – 3 серпня.
  10. Южный край. – 1895. – 29 грудня.
  11. Южный край. – 1896. – 27 листопада.

Підготувала – Валерія Ярова.