Паростки шляхетських родів на ґрунті Харкова

        Харків завжди був осередком полікультурності, яка наклала великий відбиток на історичне обличчя міста, в т. ч. – на рівні історії повсякдення. У минулому тут можна було зустріти представників численних народів – греків і євреїв, поляків і французів. Усі вони були складовою цієї величезної міської агломерації. Харків був переповнений пересічними міщанами (купцями, кондитерами, лікарями та ін.). Але поряд з ними ми бачимо людей іншого соціального щаблю – дворян. Історія їх появи у міському просторі Харкова відрізняється від інших прошарків суспільства і має тривалу історичну традицію, яка нараховує кілька століть. За цей період дворянські роди Харкова трансформувалися, з плином часу міняли характер своєї діяльності, набували нової ідентичності.

Нині на мапі нашого міста можна знайти місця пам’яті низки родів польського походження. Але як саме і коли вони опинилися у Харкові? Спробуємо розглянути ці процеси на прикладі кількох родин (Вишинських, Монкевичів та Бардакових). Про перших можна дізнатися з «Родовідної книги спадкоємних дворян Харківської губернії». В ній офіційно зазначено, що цей рід один з найдавніших і бере свій початок у далекому XVI ст. Саме на той період припадає перша згадка про його представника. Йдеться про Пьотра Вишинського, який успадкував маєток свого батька – с. Ростово. Рід Монкевичів походив з теренів далекої Мінської губернії, а конкретніше – її Речицького повіту. Саме тут Омелян Монкевич у 1713 р. отримав  від польського короля Августа ІІ с. Шатилка з прилеглими землями і селянами. Цей рід має дещо інакшу історію, аніж Вишинські. Останні вимушені були закладати й продавати свої маєтки, поступово переселяючись до міста. Натомість Монкевичі навпаки нарощували свої статки. Зберігши родовий маєток, вони не цуралися набувати нерухомість (в т.ч. на досить віддалених територіях). Скажімо, один з пращурів Омеляна Монкевича, Вільгельм, придбав дім у Харкові і переїхав до міста разом із дружиною Міхаліною і трьома синами – Броніславом, Владиславом і Костянтином. Він, як і Вишинські, посилаючись на родинні документи, подає прохання внести його до того ж родоводу. Власне звідти ми й дізналися про історію цього роду.

Рід Бардакових на протязі багатьох поколінь присвячував себе армійській службі. Скажімо, документи свідчать про просування щаблями військової кар’єри Семена Бардакова (він вступив до лав армії у 1784 р., будучи польським шляхтичем) та його сина Романа. Останній пішов батьківським шляхом і в 1811 р. дослужився до посади титулярного радника, проживаючи у м. Харків. В 1819 р. він також подав прохання на внесення його до вищезгаданого дворянського родоводу.

Із записів можна побачити, що нащадки усіх трьох родів, які свого часу осіли у Харкові, займалися різними справами. І їх профіль міг змінюватися. Скажімо, вже у 1901 р. серед Вишинських набуває популярності лікарський фах. І спадковий дворянин Лев Миколайович Вишинський займається хірургією. Він мав свій власний дім у Харкові (по вул. Конторська 6), який дістався йому від Юзефа Вишинського, що заклав свій маєток у Волинській губернії на ту ж саму суму (15.000 рублів), за яку він придбав нерухомість у Харкові.

Отже, можна побачити, що дворянський пласт польського походження у місті Харкові був надзвичайно розмаїтим, включаючи військових, лікарів, підприємців тощо. Усі ці роди брали свій початок у далекому минулому, на віддалених від Харкова землях. Але їх шлях так чи інакше виявився пов’язаний з нашим містом, хоча й за різних обставин.

 

Джерела інформації:

ДАХО, ф. 14, оп. 11, спр. 2, арк. 201 зв. – 203

ДАХО, ф. 14, оп. 11, спр. 5. арк. 48 зв. – 50.

ДАХО, ф.14, оп. 11, спр. 5, арк. 128 зв. – 130.

 

Підготував – Максим Агарков.