Харківський період життя Антонія Боніфація Пшеборського

Згідно із архівними даними, доктор фізико-математичних наук, професор Антоній Боніфацій Пшеборський народився 14 травня 1871 р. в селі Хороше (Липовецький повіт Київської губернії). Його батьки – лікар Павло Пшеборський та Марія Меленевська – походили зі збіднілих шляхетських родин. Закінчивши із золотою медаллю гімназію у Миколаєві (1890 р.), Антоній Пшеборський вступає на математичне відділення фізико-математичного факультету Київського університету Святого Володимира. Цей період його життя був тісно пов’язаний з іменем видатного вченого Петра Михайловича Покровського. Саме під його впливом студент зацікавився дослідженнями в сфері теорії трансцендентних функцій. Під час навчання Антоній Пшеборський виявив неабиякі математичні здібності. В 1894 р. він взяв участь у конкурсі студентських наукових робіт (з працею «Розібрати метод Вейєрштрасса в теорії еліптичних функцій та встановити зв’язок поміж визначеннями Якобі та Вейєрштрасса») і – як переможець – був нагороджений золотою медаллю. У 1894 р. Антоній Пшеборський закінчив Київський університет Святого Володимира, але залишається в його стінах ще на два роки для підготовки до професорського звання. Його перші наукові роботи були схвально оцінені сучасниками.

За клопотанням професора Петра Михайловича Покровського, свого наукового «хрещеного батька», Антоній 23 листопада 1898 р. отримав посаду штатного доцента механіки у Харківському технологічному інституті (49.999880, 36.249968). Власне з цього й розпочинається харківський етап життя героя нашого нарису (1897-1922 рр.).

Аналіз витягів із протоколів засідань, щорічних звітів та витягів із щорічних звітів про роботу Харківського математичного товариства (ХМТ) (49.988856, 36.229785) дозволяє створити цілісну картину наукової діяльності Антонія Пшеборського у Харкові. Нашу увагу привернув насамперед протокол засідання від 11.10.1898 р., на якому цього молодого польського математика було – без процедури обрання – прийнято до складу ХМТ. Це досить промовистий факт. Він засвідчує, що життя на новому місці Антоній Пшеборський розпочав як справжній вчений, одразу ж вступивши до місцевого наукового товариства. Переїхавши із Києва до Харкова, герой нашого нарису починає спілкуватися з викладачами Харківського технологічного інституту, який на той час не мав кафедри математики.

О.М. Буць у своїй статті вказує, що Антоній Пшеборський був «протягом майже двадцяти років незмінним секретарем Харківського математичного товариства». У 1902 р. вчений захистив дисертацію на тему: «Деякі додатки до теорії лінійних конгруенцій», здобув ступінь магістра математики і був запрошений на посаду приват-доцента кафедри чистої математики у Харківському університеті. В 1908 р. Антоній Пшеборський успішно захистив у Московському університеті докторську дисертацію на тему «Дослідження з теорії аналітичних функцій, задача про продовження ряду Тейлора». Того ж року він стає ординарним професором Харківського університету.

Харківський імператорський університет (нині – вул. Університетська 23)

Паралельно, у 1908–1915 рр., польський математик викладає аналітичну геометрію на Вищих жіночих курсах (50.013076, 36.246957), а також проводить практичні заняття з математичного аналізу і геометрії у Харківському технологічному інституті. В цей період вчений активно публікувався. У 1903 і 1908 рр. він видав двотомник «Вступ до аналізу», в 1905 і 1909 р. «Курс аналітичної геометрії», написав низку статей з гідродинаміки для видання «Народна енциклопедія», опублікував кілька праць у «Повідомленнях Харківського математичного товариства». У 1919 р. Антоній Пшеборський стає ректором Харківського університету, а з червня наступного року – ректором Академії теоретичних знань, створеної на базі історико-філологічного та фізико-математичного факультетів університету. Тоді ж вчений очолив кафедру теоретичної механіки. З 1921 р. Антоній Пшеборський посідав посаду ректора Харківського інституту народної освіти, що утворився після реорганізації Академії. 

Слід сказати, що у цей час вища школа України зазнає істотних змін. «Нова влада» переорієнтовує систему освіти на вирішення практичних задач. Зокрема, науково-дослідні кафедри відокремлюють від навчальних. Невдовзі після призначення завідувачем кафедри теоретичної механіки Антонія Пшеборського звинуватили у шпигунстві, заарештували і зняли з усіх посад, але вже через три тижні звільнили з в’язниці. Незабаром його обрали деканом фізико-математичного відділення, а потім вдруге ректором Харківського інституту народної освіти. Проте поширені тоді в УСРР антипольські настрої змусили вченого звернутися до Міністерства народної освіти Польщі з проханням про надання політичного притулку. Як наслідок, Антоній Пшеборський 1 грудня 1921 р. отримав посаду ординарного професора на кафедрі математики у Віленському університеті. Спираючись тоді на протекцію польського математика Вацлава Серпінського, Антоній Пшеборський 22 травня 1922 р. переїхав до Варшави, де аж до 1939 р. був ординарним професором кафедри теоретичної механіки Варшавського університету (її згодом було трансформовано в окремий факультет). Антоній Пшеборський читав тут курси аналітичної і теоретичної механіки, динаміки твердих і рідких тіл. Він також викладав аналітичну геометрію, диференціальне та інтегральне числення на інженерно-будівельному факультеті (1922–1932 рр.) та теоретичну механіку на хімічному факультеті (1924–1934 рр.) Варшавського політехнічного інституту. У Варшавському університеті професор Антоній Пшеборський працював до початку Другої світової війни. Після досягнення у 1937 р. пенсійного віку він – на підставі висновку факультету математики та природничих наук університету – ще двічі переобирався на цю посаду (терміном на 1 рік). Третя заява про продовження роботи збіглася у часі із початком Другої світової війни, а тому не була розглянута.

Впродовж 1923–1939 рр. Антоній Боніфацій Пшеборський входив до редакційної колегії часопису «Роботи з математики та фізики». Він також був членом Варшавського наукового товариства; Польського, Московського, Харківського, Київського і Казанського математичних товариств; Польського фізичного товариства; Товариства математиків і механіків у Берліні.

В 1901 р. професор Пшеборський одружився на Лідії Олексіївні Івановій (вона померла близько 1935 р.). В 1902 р. у подружжя народився син Антоній. Він – як і батько математика – був добрим піаністом-аматором.

Антоній Пшеборський помер 24 травня 1941 р. в окупованій Варшаві, а його сина, за участь у Варшавському повстанні, стратили німці (3 серпня 1944 р.). Вся родина Пшеборських похована у могилі Лідії Пшеборської на православному цвинтарі у Варшаві. 

 Як бачимо, Антоній Боніфацій Пшеборський був всебічно обдарованою людиною, прекрасним вченим, талановитим математиком. Його внесок у розвиток діяльності та розширення зв’язків Харківського математичного товариства важко переоцінити. Завдяки саме його кропіткій праці до наших днів збереглися детальні відомості з історії виникнення та перших років життя математичного товариства в Харкові. Членство і робота в ХМТ, спілкування з харківськими математиками надихали Антонія Боніфація Пшеборського на дослідження в різноманітних галузях наукового знання.

Джерела інформації:

1. Буць О.М. А.-Б. Пшеборський та його вклад в розвиток теорії найкращого наближення // Віхи розвитку математичного природознавства: Зб. наук. праць. – Київ, 1994. – С. 44-58.

2. Державний архів Харківської області (далі – ДАХО). – Ф. Р-1682. – Оп. 2. – Спр. 265.

3. Савчук В.С., Кушлакова Н.М. Вчені польського походження в Харківському математичному товаристві // Історичний архів. Наукові студії: Збірник наукових праць. – Миколаїв, 2008. – Вип. 2. – С. 152–160.

4. Журило Д.Ю. Становление и развитие Харьковского технологического института в конце ХІХ – начале ХХ веков. – Харьков, 2016.

5. ДАХО. – Ф. 770. – Оп.1. – Спр. 821.

6. Brozowski S.M. Russjan Cezary. Przeborski Antoni Bonifacy // Polski slownik biograficzny. – Wroclaw-Warszawa-Krakow. – 1991. – Т.33. – S. 147–148.

 7. Profesor Antoni Przeborski (1871–1941) // Kwartalnik Historii Nauki i Techniki. – 2001. – T. 46. – S. 125-131.

Підготував – Всеволод Сергієнко.